Трошки гарной музики

Ґорґішелі (გორგიშელი) — український гурт, основою та обличчям якого є Тамара та Етері — дві сестри-грузинки, що народилися і все життя мешкають у Львові. Горгішелі співають українською та грузинською мовами, а у своїй музиці природньо поєднують елементи арт-року, грузинського та українського фольку у сучасному звучанні.

За 5 років існування гурт вів активну концертну діяльність — фестивалі «Мелодія», «Червона рута», «Перлини сезону», «Pок-екзистенція», «Європа-Центр», «Тарас Бульба», «Чайка», «Мазепа Фест», «Молода Галичина». У 2005 році гурт був запрошений на фестиваль української культури у Cопоті (Польща), 2006 рік — на відкриття року України в Грузії. Музиканти брали участь у телепроекті «Cвіжа кров» на каналі М1, де набрали найбільшу кількість балів серед усіх учасників. Зараз до складу гурту, що був сформований у 2003 році, входять:
Тамара Ґорґішелі (гітара, вокал);
Етері Ґорґішелі (бас-гітара, бек-вокал);
Олексій Слободян (ударні, перкусія);
Мар'ян Козовий (гітара);
Олег "Джон" Сук (клавішні).

Влітку 2006 року гурт підписав довгостроковий контракт з компанією Comp Music / EMI, у співпраці з якою 20 листопада побачив світ дебютний альбом гурту під назвою «Аморе». Платівка була записана на студії «rspf.cc» Сергія Товстолузького.

GEORGIA-INFO презентує новий альбом Ґорґішелі

Ромбамбар
Рік: 2010
Жанр: Rock
Місто: Львів
Формат: MP3 320 kb/s
Виконавці:
Тамара Ґорґішелі (гітара, вокал)
Етері Ґорґішелі (бас-гітара, бек-вокал)
Олексій Слободян (ударні, перкусія)
Мар'ян Козовий (гітара)
Олег "Джон" Cук (клавішні)




Треклист:
1. Харалало
2. Не дивись на мене так
3. Ромбамбар
4. Боже, не йди
5. Мзе
6. Генацвале
7. Ой, місяцю
8. Руки
9. Без тебе
10. Нані
Бонус:
11. Миколай
12. Мама

Mediafire

Інформаційна окупація України... руками самих українців

Хотів би торкнутися теми, яку зачіпають всі небайдужі патріоти України в українській Мережі, проте не так часто, голосно, наполегливо і чітко, як має бути у формулюваннях, і яка абсолютно табуйована на т.зв. українському ТБ і радіомовленні, і в багатьох інших ЗМІ. Нижче ви зрозумієте, чому я написав "т.зв. українське ТБ".

Типовий приклад інформаційної окупації України ... руками самих українців- є в Україні якесь інформаційно-аналітичне Радіо ЕРА. Начебто все добре, є матеріали і вони начебто проукраїнські (в основному зі сфери культури, комунальних проблем, ЖКГ та подібного типу), але, все що стосується окремо-незалежно Україна-центричні державності, то тут спостерігаються сумні речі.

Ось один із волаючих прикладів, з 17-30 до 18-00 в етері з перекладом українською співробітниками Радіо ЕРА йде російська програма новин "Голос Росії". Це як би домовленість з обміну медіапродукту між Радіо ЕРА і "Голосом Росії» (до речі, мені так і не змогли відповісти, хто з персоналу Радіо ЕРА готує чи відповідає за вихід цієї програми). Так от, все що йде під час цих 30 хвилин, це просто інформаційна диверсія проти громадян України, проти держава Україна, створена руками українського (ніби як) засобу масової інформації, бо це не пряма трансляція Голосу Росії з супутника, передачу готує і пускає в ефір українське Радіо ЕРА. Достатньо лише один раз послухати, що там розповідають про Україну чи Грузії!

Наприклад, 8 серпня 2010, слухаю про "підтверджену усім світом агресію Грузії проти Південної Осетії" (це взагалі нонсенс, абсурд, кремлівська пропаганда і зомбування росіян і українців, бо агресія - акт міждержавний, а Цхинвальський регіон не є, і не був державою) ; Про "мирно сплячий Цхінвал що бомбила Грузия", "правильні і законні дії Росії по захисту Південної Осетії", та іншу, абсолютно доведену всіма незаангажованими спостерігачами, політологами та журналістами, російську імперську, кремлівську, путінську, антигрузинську єресь, маячню, пропаганду, інфодіверсію, і абсолютно інформаційно-політтехнологічні спецзаходи для маскування Росії, як справжнього агресора, що підтверджується всіма країнами ООН (див. висновки комісії Тальявіні), за винятком «великих друзів Путина, Багапша і Кокойти» з Венесуели, Нікарагуа, Науру, і Хамасса та «ПМР» .

І наше дороге «українське» Радіо ЕРА ніби не розуміє то, як жеж можна пускати в ефір новини, зроблені в такій, абсолютно антиукраїнської по суті Росії. Все стає ясно, коли дізнаєшся, що власником цього радіо є проросііскій, прокремлівський пан Деркач… який у перший приїзд кремлівського Патріарха Кирила визначився (окрми іншого) тим, що йшов позаду Кирила зразу ж за Януковичем, і «всіляко був щасливий від того, що відбувається, як справжній патріот і один з господарів подкремлевской автономної області Малоросія ». Для цих людей Україна-просто інша Росія, це ще одна напівнезалежна (незалежна всього лише в питаннях шароварщини в культурі, і питаннях не реформи ЖКГ) "російська країна", і вони, отримавши владу, просто створюють тут копію путінської Росії. Починаючи з політики, через інформаційний простір, і все аж до культури, починає бути схожим на путинську Росію, але з деякими елементами незрозумілою і шароварною України-Малоросії (з причини бездарной, нікчемной роботи пана Ющенка за політичним та інформаційним нищенням кремлівських інформаційних диверсантів, по типу української філії Інституту країн СНД Костянтина Затуліна під директорством Володимира Корнілова, або різних коновалюків та волг, не проведення люстрації, або будь-яких заходів, щоб було неможливим повернення анти українських сил).

Ось таки справи, і що саме погане, так це майже повна інформаційна домінанта російської, а саме, кремлівської-путінської складовой майже по всіх ТБ каналах, а також у Мережі та друкованих ЗМІ.

Ось ще приклад, 5 канал - ну точно не кремлівська медіа, знову ж таки конфлікт з цією владою ПР, (і дійсно 5 завжди був у питаннях Грузія-Росія на боці правди), але і там, в силу, скажімо так, невігластва у питаннях Грузії проскакують такі моменти, що хоч гвалт кричи. Бо, не може проукраїнський 5 канал давати в новинах, що сказали якісь Кокойти або Багапш, оскільки для недосвідченого в грузинських проблеми пересічного українця слова цих кремлівських маріонеток можуть звучати ниби як правда. Тим більше, що після уривка інтерв'ю Кокойти-Багапшем чомусь не дають інтерв'ю грузинського політика або громадського діяча з цієї проблеми.

І тут ми підходимо як раз до того, чим це загрожує Україні. А ось чим.

Коли українські медіазасоби повторюють кремлівську абсолютно брехливу антигрузинську пропаганду (та ще українською мовою), цим Україна сама посилює ворога, Росію, Кремль, Путіна-КДБ.
Бо, моделюючи приклад на Другій Світовій війні, якщо Англія повторює геббельсівську брехливу пропаганду про СРСР, то це дає силу гітлерівській Німеччині, ворогові Англії, а значить Англія сама себе послаблює і веде до поразки!

Як можна давати в твоіх ЗМІ російську інформацію-пропаганду про Грузію, яка транзитом проти тебе і твоєї держави, і яка саме на це окупування і послаблення думок і державницьких позицій твоіх співгромадян і розрахована??? Як?

Невже це настільки незрозуміло керівництву українських ЗМІ? Можливо, вони ще не знають, що сучасна, і взагалі така імперська Росія, є ворогом для України? Якщо говорити без дипломатичних надмірностей і самогубною політкоректності, говорити про справжнє ставлення держави Росія (та й більшості російських людей) до незалежності та державності України. Начебто повинні знати, адже не хлопчаки малі керують і володіють українськими ЗМІ.

Так у чому ж справа, панове керівники РадіоЕРА, ІНТЕР, а іноді й інших ЗМІ теж?

Висновок один - або ви взагалі не є проукраїнськими ЗМІ, або не є частково, або ваші бізнес-інтереси затиснуті в російських лещатах.

Україна, в якій і так був дуже тонкий прошарок незалежних ЗМІ, зараз практично повністю стає кремлівської медіагуберніей. Це абсолютна вербальна, психологічна, ментальна, цивілізаційна, культурологічна (вірніше антікультурологіческая) та інформаційна окупація, причому руками самих українців.

Приклад, що не вимагає довгих роз'яснень, на моє запитання радіо ЕРА, хто ж, врешті-решт, відповідає за ці 30 хвилинні абсолютно антиукраїнські "Голоси Росії" українською мовою, редактор міжнародних новин відповідає, що вона, патріот України, яка була на Майдані , не знає, що саме в цей момент передає радіо, на якому вона працює! Вона не знає, що ці Голоси Росії передають кремлівсько-путінську, виключно антиукраїнську дезінформацію і пропаганду, метою якої є максимальне зменшення в головах українців ясного і твердого розуміння ситуації, чіткого бачення перспективи, внесення розладу і хитання в ряди українського суспільства, розмивання істинних цілей країни і народу, маскування хижацької суті Кремля і т.д. і т.п., В цілому, створення в українських головах повної інформаційної каші замість тверезо мислячих мізків.

Таким чином, спостерігається інфантилізм, якийсь параліч волі, абулія, внутрішнє байдужість до відстоювання інтересів країни, коли всього то треба просто відстежувати те, що саме говорять українські ЗМІ, щоб вони не стали провідниками злегка завуальованій під наскрізь продірявлені кіноплакати типу «Мирно сплячий ЦхінваЛЛ» і «Врятувати рядового Кокойти» антигрузинської та транзитом саме антиукраїнської політики Росії.
Бо цеж зрозумило, Росією готуєтся грунт, щоб українці звикали до того, що колись, наприклад, буде захоплено Чернигів або Суми під прапором, напрклад, циганського самовизначення народу (за повни керивництвом Росією цього процессу, зрозумило), створенням українсько-циганського конфликту де звидкись і незрозумило як у цих умовних циган з’являтся «гради», «акації», Су-25, багато грошей, інформаційна та политична підтримка, та все таке інше, і переможно вони об’являть створенння «РЕСПУБЛИКИ СЕВЕРНАЯ ЦЫГАЛЯДНИЯ с вечной дружбой с Россией». А в Грузії, ворогом якої прямо є Росія, будуть тупо повторювати цю антиукраїнську брехню і вибачте лайно, ти самим підсилюючи свого ворога.

Повторю, цигани тут абсолютно як не маючи нічого спільного з наведеним сценарієм ПРИКЛАД, просто щоб показати аналогію з Україною того, того що зробила Росія в Грузії. Весь цей віртуальний крівавий антигрузинський, антигрузинськодержавний абсурд по створенню та інформаційно-политично-зюройной підтримкі цього імперського прожекту.

Про суцільних російських десантників і НКВДшніках на українському ТБ я і говорити не хочу ... Це просто суцільна ганьба. І це провина Ющенка, це при ньому ми більше дізналися про Голодомор ... коли у рекламні перерви трансляції чергового серіалу про "героїв НКВС" в жовтні 2007-6-8-9 років о 20-00 припинявся показ серіалу на хвилину мовчання «Запали свічку».

Це ж просто за межею можливого, за межею взагалі всього.

Ганьба і сором. Як можна поєднати тему голодомору із суцільною трансляцією майже по всіх українських ТБ російських десантних та НКВС серіалів, які є безумовно антиукраїнськими?
Як пан Ющенко допустив таке інформаційне поневолення країни? Чорт забирай!.

Ось таки справи, панове українці!

Ганебний і вкрай небезпечний справи, жахливі, інформаційно ворог уже пройшов за ворота, він вже захопив майже весь будинок!

Чи збираються ще неокупована повністью Україна, і ще неокуповани цілком українці, робити з цим що-небудь?
А це ілюстрація того, наскилькі я прави і наскільки дуже погана ситуація

Високий Вал :: Інформаційна окупація і як з нею боротись
Окупація інформаційного простору і прозріння Президента
Українські медіа в інформаційних спецопераціях під час війни в Грузії
Перший збройний конфлікт сторіччя показав імпотенцію об’єктивності традиційних ЗМІ
Росія виграла інформаційну війну в Україні
Нові інформаційні війни
Альона Гетьманчук: «Ми можемо програти ту чи іншу інформаційну кампанію, але потрібно принаймні намагатися діяти»
Геббельс би плакав
«Рокский туннель» имперской пропаганды
Мріяти не шкідливо або Як Україна мала б реагувати на Кавказьку війну

FAQ: для селигерской шелупени и членов "справедливойроссии".

Рассуждать на тему "кто первым начал" могут либо полные имбицилы, либо члены комиссии Тельявини, либо члены молодого крыла партии "единаяроссия" и прочая селигерская шелупень, поскольку всем остальным очевидно, - войну начали русские.

Не будем вдаваться в детали, ибо мозг покусанных на выдержит глубокого академизма, для них рекомендую простейший как их интеллект FAQ, на тему: "Кто начал боевые действия Россия, или Грузия?" FAQ не вдается в детали, и составлен опираясь на информацию лишь последних нескольких дней.

1. Войну начали грузины, об этом заявила комиссия Тельявини!
Комиссия Тельявини не дала четкий ответ на вопрос: кто начал войну. Однако предлагаем больше верить своей прокуратуре нежели "проклятым западниам". Итак: российская прокуратура признала, что российские войска вторглись в Грузию в 2004 году.

2. Русские миротворцы не являлись агрессорами, и выполняли возложенные на них функции.
Русские "миротворцы" не выполняли возложенных функций, более того они нарушали УК РФ, Статью 359. допуская в зону конфликта иностранных наемников. Проникновение серьезных вооружений, таких как комплекс ПВО С-300.

3. Русские не ставили цель захватить Тбилиси и убить Саакашвили, целью операции являлось спасти осетин от геноцида (которого не было.)
Признание сотрудника ГРУ, о том, что перед ними стояла задача ликвидировать грузинского президента, говорит лишь об одном: операция по ликвидации грузинского правительства, а следовательно и полная оккупация Грузии, готовились задолго до августа 2008г.

Help! Kremlin propaganda on the RFE/RL

Приділи пару хвилин - допоможи Грузії!
Останнім часом на Радіо "Свобода" різко посилилася цілеспрямована пропаганда агресивної політики Росії щодо Грузії.
У передачах систематично відбувається популяризація неприйнятной політичної термінології, впроваджуються неприпустимі установки і шаблони, спільна мета яких: виправдати вторгнення Росії до Грузії в серпні 2008 року, легітимізувати в свідомості аудиторії російську окупацію двох грузинських регіонів, представити Абхазії і Цхінвальський регіон/т.з.Південну Осетію/ в якості незалежних держав.
Ця пропаганда вийшла на новий рівень - в російськомовних службах і проекти радіостанції вона стала редакційною політикою, автори якої навіть не намагаються маскувати свою діяльність. Авторитет, колись завойований "Свободою" в протистоянні радянському тоталітаризму, сьогодні витрачається перед 35-мільйонною аудиторією радіостанції на підтримку відроджується імперіалізму нинішньої авторитарної Росії.
Якщо Ви бажаєте приєднатися до наших намагань припинити розвиток цієї негативної тенденції, то приділіть кілька хвилин і виконайте наступні операції
(Далі тут)

Удели пару минут - помоги Грузии!
В последнее время на Радио "Свобода" резко усилилась целенаправленная пропаганда агрессивной политики России в отношении Грузии.
В передачах систематически происходит популяризация неприемлемой политической терминологии, внедряются недопустимые установки и шаблоны, общая цель которых: оправдать вторжение России в Грузию в августе 2008 года, легитимизировать в сознании аудитории российскую оккупацию двух грузинских регионов, представить Абхазию и Цхинвальский регион/Южную Осетию в качестве независимых государств.
Эта пропаганда вышла на новый уровень - в русскоязычных службах и проектах радиостанции она стала редакционной политикой, авторы которой даже не пытаются маскировать свою деятельность. Авторитет, некогда завоеванный "Свободой" в противостоянии советскому тоталитаризму, сегодня расходуется перед 35-миллионной аудиторией радиостанции в поддержку возрождающемуся империализму нынешней авторитарной России.
Если Вы желаете присоединиться к нашим попыткам пресечь развитие этой негативной тенденции, то уделите несколько минут и проделайте следующие операции:
(ДАЛЕЕ ЗДЕСЬ)

План Тбілісі по Стратегії залученості

Уряд Грузії 3 липня затвердив «План дій по стратегії залучення» - документ, який визначає дії щодо здійснення Державної стратегії щодо окупованих територій.

За заявою уряду, Стратегія і План дій грунтуються на підході, який «орієнтований на людину», і метою якого є скорочення «ізоляції» і «поліпшення благополуччя» мешкаючих в регионах Абхазія та Самачабло людей, а також сприяння «процесу примирення членів суспільства, відокремлених один від одного ».

План дій був підготовлений Апаратом державного міністра Грузії з реінтеграції в результаті широких консультацій, і саме це відомство буде відповідально за його виконання.

План охоплює чотири виміри – гуманітарне (гуманітарна допомога; стихійні лиха); людське (міжсуспільні стосунки; збереження культурної спадщини та ідентичності; безперешкодне поширення інформації; права людини; молодіжна активність), соціальне (освіта, охорона здоров'я, охорона довкілля) і економічне (торгівля, спільне виробництво, комунікація, інфраструктури).

Для здійснення програм і проектів у цих напрямках, План дії передбачає введення семи «механізмів», зокрема: координаційного механізму з нейтральним статусом; нейтрального посвідчення особи і проїзного документа; Фонду довіри; Спільного інвестиційного фонду; Агентства зі співпраці; фінансового інституту і інтегрованою соціально-економічної зони.

Координаційний механізм з нейтральним статусом
Тбілісі виступає з ініціативою створення координаційного механізму з нейтральним статусом під егідою міжнародної гуманітарної організації, офіси якої будуть розміщені в Сухумі, Цхинвалі і Тбілісі.
Згідно з планом дій, метою цього механізму є сприяння комунікації між урядом Грузії і «контролюючими Абхазію і Цхинвальський регион/т.з.Південну Осетію силами» - цей термін використаний в стратегії в адресу влади Сухумі і Цхинвалі, що діють, яких, як завжди, представники властей Грузії згадують як «маріонеткові режими» Москви.
Координаційний механізм повинен складатися з погоджених з обома сторонами і спільно призначених координаторів, і він передбачає офіси з нечисленним допоміжним персоналом, як в Сухумі, так і в Цхинвалі. У Плані дій наголошується, що цей механізм, можливо, грунтуватиметься на форматах, що існували раніше, таких як грузино-абхазська двостороння координаційна комісія. У 2006 році була зроблена спроба відновлення роботи цієї комісії. Але, в рамках цього механізму була проведена лише одна зустрич в травні 2006 р. в Тбілісі.

Нейтральне посвідчення особи і проїзний документ
План дій передбачає ініціативу внесення змін до законодавства Грузії, які забезпечать видачу населенню «сепаратистських» регіонів (окупованих Росією) нейтрального посвідчення особи і нейтрального проїзного документа (нейтральний в цьому випадку означає нейтральний щодо громадянства).

Сепаратистські влади Абхазії і Цхинвальського региону (т.з. Південна Осетія) часто висловлювали претензії з приводу того, що населенню цих двох «сепаратистських» регіонів, які володіють російськими паспортами, часто відмовляли у видачі віз до Європи і США.

Кром того, що власники таких нейтральних документів будуть мати право на поїздку за кордон, їм також будуть доступні інші, існуючі в Грузії соціальні та освітні «блага». Для населення Абхазії такі документи будуть надруковані на абхазькій і грузинською мовами, які, за Конституцією Грузії, є державними мовами в Абхазії.

Фонд довіри
Відповідно до Плану дій, з метою видачі грантів організаціям, що здійснюють проекти в Абхазії і Цхинвальскому регіоні, а також між розділовими лініями, буде створений Фонд довіри, що буде керовани міжнародними організаціями і який сполучить у собі й функції радника донорів.

Спільний інвестиційний фонд
Відповідно до Плану дій, Спільний інвестиційний фонд допоможе такий бізнес-діяльності, що ставить своєю метою розвиток місцевої економіки, забезпечення зайнятості й сприяння комерційним зв'язкам між населенням, розділеним друг від друга "розділовими лініями" створеними окупантом. Приватний інвестиційний фонд спільно будуть фінансувати організації донори й бизнесс-структури, і він буде користуватися обслуговуванням національної й регіональних торговельних палат.

Агенція по співробітництву
Агенція по співробітництву буде юридичною особою публічного права, що перебуває в підпорядкуванні Апарата державного міністра з питань реінтеграції, що буде надавати допомогу в здійсненні програм, фінансованих державою.

" Агенція по співробітництву буде допомагати організаціям у пошуку партнерів по обидва боки розділових ліній, надасть допомогу місцевій владі в поліпшенні бізнес-середовища; Також забезпечить відповідність діяльності за проектом та бізнесу до законодавства Грузії та міжнародним правом; сформує можливості для потенційних партнерів у Грузії і за кордоном », - йдеться в Плані дій.

Фінансовий інститут
За допомогою зареєстрованого в Абхазії й Цхинвальском регіоні за згодою уряду Грузії фінансового інституту стане можливим відкриття рахунків і виробництво обслуговування, здійснення грошових переказів і інших правових операцій. Фінансовий інститут може управлятися вже існуючим у Грузії яким-небудь банком, з обмеженими комерційними функціями, - говориться в Плані дій.

Інтегрована соціально-економічна зона
Відповідно до Плану дій, оснащена необхідної для здійснення бізнес- діяльності і; соціального обслуговування інфраструктурою Інтегрована соціально-економічна зона (ИСЕЗ) буде створена поблизу розділових ліній на контрольованою грузинською стороною території. Відповідно до документа, "може бути створене пільгове податкове середовище" для підприємств і населення цієї зони.

Цхинвали й Сухумі вже кілька разів відмовлялися навіть від обговорення Державної стратегії Грузії. Сепаратистський лідер Абхазії Сергій Багапш у лютому поточного року заявив, що це є "інструкція, чого не повинна робити Абхазія".

Пора Росії припинити займатися самобичуванням

Гоча Гварамиа
"Клуб експертів", експерт

Після того, як глава уряду і де-факто президент Росії Володимир Путін на заяви держсекретаря США Хіларі Клінтон, зроблені нею в Тбілісі 5 липня, відповів "Інтернаціоналом", в російських політичних колах активно почали підспівувати № 1 людині в РФ. Мабуть, російські чиновники хотіли, щоб власні позиції не виходили за рамки висловлювань Путіна. Як йдеться поєднали приємне з корисним. Адже хто знає, у що виллється в майбутньому "самосвавілля".

Взагалі, в таких випадках перша офіційна заява від імені держави робить Міністерство закордонних справ. А тут, це відомство РФ практично у списку "які висловили свої претензії до слів Клінтона" знаходиться на останньому місці.

Однак вражає сам текст коментаря Департаменту інформації і друку МЗС Росії у зв'язку з висловлюваннями Держсекретаря США Х. Клінтон у Тбілісі 5 липня 2010, в якому, вказуючи на міжнародне право, МЗС РФ наочно проілюстрував своє незнання і відповідно ігнорування цього ж права.

Почнемо з першого ж абзацу "У міжнародному праві окупацією називається тимчасове перебування військ однієї держави на території іншої в умовах стану війни між ними. При цьому влада на окупованій території здійснюється військовим командуванням окупуючою держави", йдеться в заяві МЗС РФ.

На початку скажемо, що в міжнародному праві все саме так, як і написано. Однак, розглянемо реальну ситуацію.

Для цього доведеться поставити певні питання і на них відповісти. Ну чтож, почнем:

- Чи є Грузія і Росія сьогодні в умовах війни?
- Грузія і Росія на сьогодні дійсно знаходяться у стані війни, але тільки не з серпня 2008 року, як прийнято це стверджувати сьогодні, а ще з початку дев'яностих років минулого століття. У затвердження цього достатньо сказати, що в бойових діях проти суверенітету і територіальної цілісності Грузії, в активних бойових діях того періоду, на стороні сепаратистських сил (а по суті на своїй стороні) безпосередньо брали участі офіційні підрозділи різних рідив військ РФ, у тому числі десантно-штурмових підрозділів міністерство оборони Росії.

- Які фази військового стану існують?
- Коли дві держави знаходяться в стані війни, то існує дві фази цього стану - активна, коли ведуться бойові дії, і неактивна, коли бойові дії припинені і ведуться переговори. Нинішня ситуація стан справ вказує саме на другу фазу.

- Чи завжди владу на окупованій території здійснюється військовим командуванням окупуючою держави?
- Виходячи з відповіді на друге питання, не завжди обов'язково, щоб окупованою територією керувала військове командування окупуючою держави. У цьому випадку цілком достатньо посадити біля керма командування своїх маріонеток. Давайте проведемо паралелі. Під час другої світової війни на окупованих територіях, які знаходилися в глибині і далеко від лінії фронту, гітлерівське військове командування набирала контингент керуючих населених пунктів з лояльного до третього рейху місцевого населення, з того ж контингенту набиралися і місцеві поліцаї, а самі "арійці" контролювали і координували їх діяльність. На цих територіях будувалися військові бази. Гітлерівці самі правили ситуацією лише на прифронтових територіях. Точно таку ж політику проводила радянська імперія в країнах, яких вона "звільняла" від "капіталістичної тиранією". Що ж маємо сьогодні на окупованих Росією територіях Грузії - практичний ідентичну ситуацію, нічим не відрізнялося від становища другої світової війни. Місцевими режимами, вглиб окупованих території, правлять маріонетки Кремля, а території по периметру роз'єднувальних ліній протистояння повністю контролюються російськими військовими.

- Громадянами якої країни є сьогодні при владі на окупованих територіях?
- Відповідаючи на це питання, практично доповнюємо відповідь попередній. На сьогодні, режимом в Абхазії і Цхінвальського регіону правлять громадяни Росії, в "захист" яких і увійшли російські війська на території Грузії. Однак, ставитися один не маловажний питання - яким чином, і за яким міжнародним правом на територіях Грузії, мається на увазі т.з. сепаратистські анклави Абхазії і Цхінвальського регіону, в той час яких навіть Росія вважала територіями Грузії, як весняні гриби з'явилися російські громадяни?! Відповідь проста - Росія, для досягнення своєї мети окупації т.з. сепаратистських анклавів з подальшою їх приєднання до Росії, ще задовго 2008 року, порушуючи всі міжнародні норми і міжнародне право, проводила масову паспортизацію місцевого населення.

Як говорится поїхали далі. Далі у своєму "коментарі" МЗС РФ повідомляє, що виявляється "На території Грузії немає жодного російського військовослужбовця. У регіоні є російські військові контингенти, але вони знаходяться на територіях Абхазії і Південної Осетії, що відокремилися від Грузії в результаті розв'язаної режимом Саакашвілі агресії. При цьому в Абхазії та Південній Осетії в повному обсязі діють сформовані демократичним шляхом власні законодавчі, виконавчі та судові влади, активно працюють політичні партії ".

Давайте продовжимо розглядати "шедевр" зовнішньополітичного відомства Росії у вже розпочатий режимі питань і відповідей.

- Чи є Абхазія і Цхинвальський регіон територіями Грузії та чи знаходяться на території Грузії російські військові?
- Навіть не сама освічена людина на обидві частини запитання відповість однозначно - ТАК! За тим же міжнародним правом, до якого так пильно апелює МЗС РФ, території Абхазії і Цхінвальського регіону є невід'ємною частиною Грузії, і іншого поняття в міжнародній практиці не існує. За тим же міжнародним правом, поки сама Грузія не визнає ці території незалежними, до тих пір вони є її невід'ємною частиною. Звідси відповідь до другої частини запитання - російські війська незаконно перебувають на території Грузії, зокрема в тій її частині, які називаються Автономна республіка Абхазія і Цхинвальський регіон (колишнья Південно-осетинська автономна область).

- Коли фактичний відділилися Абхазія і Цхинвальський регіон від решти частини Грузії, і мало чи взагалі є місце "агресія" з боку "режиму" Саакашвілі?
- Тільки не обізнана людина може стверджувати, що т.з. сепаратистські анклави Грузії відокремилися від неї після серпневих подій 2008 року. Ще в дев'яностих роках минулого століття з цих територій вимушено були виселені і вигнані майже дві третини місцевого населення, серед яких майже 80% були етнічні грузини. До грузинів було застосовано етнични чищення, массові вбивства. А після завершення активних бойових дій, провівши т.зв. "Референдум" (до цього питання повернемося нижче), по "бажанням більшості місцевого населення" проголосили себе незалежними. Що ж стосується "агресії" з боку "режиму Саакашвілі", то й тут російський МЗС як кажуть в Кремлі «обложался». Якщо до серпневих подій сама Росія території Абхазії і Цхінвальського регіону визнавала невід'ємною частиною Грузії, підтримувала територіальну цілісність і суверенітет Грузії, про що Росія сама не одноразово заявляла, то, як може країна бути агресором на власній території?! За тим же міжнародним правом агресором може бути лише іноземна державу. Якщо говорити про бойові дії, то й тут не зовсім так, як уявляє досі російська сторона. Про це стільки написано і сказано, що якщо все заново процитувати хоча б у тезовому варіанті, то не вистачить тижня обробити весь існуючий матеріал. Скажімо одне - якщо і в правду Грузія почала бойові дії в Цхінвальському регіоні, то чому за тиждень-два раніше на автобусах, в основному насильницьким методом, масово виводилося місцеве населення з підконтрольній території Кокойти (а фактично Росії) в Північну Осетію, а грузинська сторона, влаштовуючи всякого роду розважальні заходи, навіть і не думала виводити населення в безпечні зони? Чому на цій території до початку бойових дій перебували російські військові з'єднання, не передбачені мандатом миротворчих сил? Чому перебували на території Цхинвальського регіону за день, а то й за два дні раніше спеціально спрямовані групи військових журналістів усіх основних російських ЗМІ, особливо телебачення, заздалегідь підготовленими сюжетами "про звірства грузин"? Чому не доведено самої російської слідчою групою факт існування "масових винищувань" осетин з боку грузин? Ким був зруйнований і хто бомбив установками "Град" Цхинвалі, якщо навіть по відео матеріалами виразно видно, що коли представники МВС Грузії увійшли в практично спустошене місто, воно було цілим і тільки в деяких адміністративних будівелях були вибиті всього лише шибки, а коли ті ж бійці з боями відступили і змушені були покинути Цхінвалі, місто вже був у руїнах? Виходить, що грузини самі себе бомбили і витісняли з Цхінвалі?! Як же все це схоже на знамениті слова одного з колишніх міністрів оборони Росії Павла Грачова часів 90-х років, коли він заявив, що виявляється грузини перефарбовують літаки в російські пізнавальні знаки і самі бомблять Сухумі. І ще одне не менш важливе питання. Якщо Росія заступилася за своїх громадян в Цхінвальському регіоні у відповідь на "агресію режиму Саакашвілі", то під яким приводом російські війська увійшли в регіон Самегрело-Земо Сванеті і у Верхню Абхазію, коли в цьому напрямку не було ні найменшого військового маневру?! Так хто ж агресор?

- Що таке демократичним шляхом сформоване "власні законодавчі, виконавчі та судові влади?
- Тут взагалі один великий конфуз. Виявляється, в Грузії існує "режим Саакашвілі", а на окупованих територіях "діють сформовані демократичним шляхом власні законодавчі, виконавчі та судові влади". І де ж тут поняття міжнародного право?! Для російського МЗС-а напевно варто нагадати, що формування урядових структур держави демократичним шляхом має на увазі в собі прийняття участі у цьому процесі більшості населення. Якщо Росія у виді свою необізнаність, хоча це навряд чи, має на увазі будь-якого роду референдуми і вибори, що проводяться в т.з. сепаратистських, а нині вже окупованих територіях, то з міжнародного права всі вони є незаконними і це фіксувалося щоразу усіма міжнародними організаціями і не визнавалося світовим співтовариством . Так що, про які демократичним шляхом сформованих "власних законодавчих, виконавчих і судових властей" на окупованих територіях ми говоримо?

Все вищесказане, останній абзац коментаря російського МЗС, де йдеться що "Російські військові контингенти і бази на територіях двох республік розміщені на основі двосторонніх міждержавних угод в повній відповідності з нормами міжнародного права", робить його просто смішним. Навіть розглядати немає сенсу - повний абсурд. І взагалі, пора Росії вже припинити займатися самобичуванням.

При використанні матеріалу посилання на Expert Club обов'язкова

Хто має вуха, та почує

Давід Картвелішвілі
Розвинені останнім часом події на тлі поглиблення кризи в російсько-грузинських відносинах, "несподівано" активізували дії на грузинському фронті одного з потужних, так і досвідчених політичних інститутів проведення імперіалістичної політики нашого північного сусіда, Московського Патріархату. Сам по собі фактор несподіванки в даному випадку носить лише умовний характер, якщо врахувати не тільки гіркий історичний досвід стосунків двох "єдиновірних" церков, але і цілий ряд тривожних сигналів, що надходять останнім часом.

Початок цієї "несподіванки" поклали дискусії, розгорнуті лише рік тому в інтернет просторі, російській пресі і на телебаченні, навколо відомого листа Патріарха Тихона, датованого 29 грудня 1917, в якому він не тільки засуджує факт відновлення автокефалії Грузинської православної церквою, а ставить під сумнів саму законність цього права. На перший погляд, начебто, яке тепер час піднімати цю тему, після того, як сама Московська Патріархія ще рішенням від 19 листопада 1943 року визнала законне право автокефалії однієї з найстаріших церков, православної Грузинської церкви, що базується на витоках апостольського вчення і публічне визнання автокефалії нашої церкви на всьому православному просторі. Незважаючи на це, побудований на брехні, і історично перекрученому послання Патріарха Тихона надавав додаткову «переконливість» той факт, що РПЦ звела його у лик святих у 1989 році.

Минуло не так багато часу з реанімації даної теми, і перші відгуки не змусили себе чекати. Самозвана, т.зв. абхазька церква розповсюдила спеціальну заяву про свою незалежність від ГПЦ і претензії на автокефалію.

Тут же зрозуміло необхідно підкреслити непохитну поки позицію Московської Патріархії про офіційне повазі юрисдикції Грузинської православної Церкви в її канонічних територіальних межах. Однак, що стосується неофіційного ставлення до цього питання, тут мають місце більш цілеспрямовані кроки для створення і розвитку передумов для повторного здійснення спроби нехтування наших найдавніших християнських прав і традицій, слідом за замахом на грузинську державність.

Незважаючи на те, що обидва окупованих грузинських регіону на сьогоднішній день абсолютно доступні для вчинення всякого роду злочинів, у тому числі під псевдо-релігійної личиною (з причини відсутності будь-якого механізму міжнародного моніторингу на окупованих територіях), мабуть Російської православної Церкви все ж таки доводиться долати серйозні проблеми для досягнення своїх цілей неофіційними шляхами.

Візьмемо Абхазію. На тлі вигнання з власних будинків в результаті етнічного чищення сотень тисяч послідовників традиційної православної віри і проведення несприятливої політики здійснення церковного життя для решти грузинського населення що там залишилося, російським церковним місіонерам не легко зміцнити свої позиції серед місцевого населення апсуа-абхазів. І причин на те, як мінімум, дві: схильність апсуа-абхазів до язичницьких релігійних культів, і посилення серед них тенденції недовіри, і роздратування до російським окупантам-«визволителям».

З урахуванням даних обставин, абсолютно зрозуміла спроба Московської Патріархії розіграти собі на користь фактор вірменського населення в Абхазії. З огляду на закритий, моноетнічних характер адептів вірменської апостольської церкви, між Москвою і Ечміадзіном активно ідуть два послідовних процеси: з одного боку, відкрита спроба перевести вірменську церкву з єретичного статусу на православну орбіту, і з іншого боку, інтернаціоналізація моноетнічній вірменської церкви у новому "православному" ключі. Зрозуміло, в особі братнього, союзницького, і вже "єдиновірного" російського народу.

Вірогідним доказом тому є не стільки слова Патріарха Московського і Всієї Русі Кирила: «Вірменська Церква завжди залишалася вірною Православ'ю. Вона сприймається Російською Церквою як Православна Сестра-Церква, бо розділяє спільну віру й догмати отців Церкви »(хоч залишимо дану тему предметом обговорення теологів), скільки з чисто політичної точки зору примітна проведена в Єревані 29 червня 2010 з ініціативи Московської Патріархії XVII щорічна міжпарламентська генеральна Асамблея - у зв'язку з чим регіональний центр ваги «єдиновірства» вже відкрито перемістився з Мцхета в напрямок Ечміадзіна. До цього можна додати присудження головної премії спеціального фонду Московської Патріархії Католікосу Гарегіну II в номінації "За особливий внесок, внесений в єдність православних народів". Нам залишається лише висловити глибоку віру, що мудрий вірменський народ і його найдавніша самобутня церква проявлять найкращі властивості своєї нації і виберуть стриману позицію в можливих брудних антигрузинських іграх своїх північних союзників.

Що стосується Самачабло (Цхінвальського регіону Грузії), і тут Московську Патріархію не зустрів всипаний трояндами шлях на терені здійснення своєї неофіційної політики. Положення ускладнював статус т.зв. південноосетинської аланської єпархії, яка офіційно (якщо можно так сказати) підпорядковується єретичної "Істинно-православної грецької церкви". Тут здійснення наведеної вище тактики облагороджування цхінвальських єретиків крізь фільтр канонічного православ'я, прийняла б для РПЦ відтінок ризикованих і небезпечних ігор. Тому терміново була розроблена нова тактика, цього разу гуманного і зворушливого змісту.

Про свої найближчі; кроки тактичного характеру по відношенню до Грузинської церкви, в рамках незмінного стратегічного підходу (див. Послання патріарха Тихона), Патріарх Московський і всієї Русі Кирил (Гундяєв) 30 червня 2010 доповів президентові Росії Дмитру Медведєву. Позитивно оцінивши діяльність благодійних організацій Московської Патріархії у т.з. Південної Осетії, Патріарх сказав: "Зараз в Південній Осетії гостро стоїть проблема надання медичної допомоги з-за недостатньої кількості медсестер і допоміжного медичного персоналу. Ми направляємо наших сестер милосердя, наших церковних фахівців для проведення тренінгів, щоб навчити людей надавати медичні послуги. Звичайно , важливо, щоб такого роду організації, діяльність яких є абсолютно прозорою і ефективною, отримували підтримку і держави, і Національного благодійного фонду ". Видно, у цього вкрай цікавого починання Патріарха Кирила - далекосяжні цілі. А розмови про абсолютну прозорості будь-якої діяльності в умовах цхінвальського режиму просто смішні і не витримують жодної критики. Цим РПЦ не тільки не приховує свою неприховану діяльність на окупованій території Грузії, і в межах канонічної юрисдикції єдиновірної грузинської церкви, але й закликає російської державу до більш ефективного і активного включення в ці процеси ...

І, нарешті, не можу не навести один з найважливіших, на мій погляд, із результатів - досягнутих при зустрічі Патріарха Кирила з константинопольським Світовим Патріархом Варфоломієм в червні поточного року в Москві: сторони прийшли до згоди про проведення по суті справи Восьмого за рахунком всесвітнього собору, під егідою "Великого зібрання православної Церкви". Гранично важливий для нас одне з питань, внесений до порядку денного цього зібрання: "Про розробку механізмів присудження статусу автономій і автокефалій з урахуванням нових реалій, що виникли в православному світі".

Так що, розмови про надмірну тривогу з нашого боку зайві. Ще в липні 2008 року Москва офіційно визнавала територіальну цілісність Грузії, проте робила це на тлі ескалації своїх збройних сил і бандформувань всередині нашої країни. Московська Патріархія поки ще визнає канонічну юрисдикцію Грузинської православної церкви, проте здає рапорт головнокомандувачу своєї країни про діяльність московських «церковних десантників» на окупованих територіях Грузії, і навіть закликає державу активізувати свою допомогу РПЦ в цьому напрямку. Робити висновки про доречність проведення аналогій і асоціацій у діях російських світських і духовних властей по відношенню до Грузії - довіримо читачеві.


При використанні даного матеріалу посилання на Грузія Onlіne обов'язкова.