Влучний аналіз про глобальне

Дымовая завеса

Если говорить о Радио Свободе, Шредере и т.д., то они все стараются доказать нужность РФ. США РФ якобы нужна для борьбы с полумифическим "международным терроризмом", Ираном, для фиктивного "сокращения ядерных вооружений", дважды фиктивной борьбы против "потепления". ЕС РФ якобы нужна как поставщик газа, какой-то несказанный рынок. И т.д.

В то время как "международный терроризм" уже одной своей полумифичностью осложняет возможность не-виртуальных действий (помощи в чем-то, в том числе), а уж не говоря о том, что, например, вполне известно, кто вооружает тот же ХАМАС.

Иранская ядерная программа идет своим чередом, несмотря на все разглагольствования о каких-то несказанных усилиях РФ по её предотвращению или самой возможности влиять на её осуществление. Задержки с поставками средств ПВО Ирану тоже вовсе не услуга / одолжение или старание или возможность постараться РФ - это заслуга евреев, которые ради своего интереса стараются им помешать.

Газ из РФ идет только потому, что в своё время СССР постарался за счет расходования советских людей разведать и пустить в эксплуатацию газовые месторождения и газопроводы в таких местах, в которых никто бы это делать не стал или сделал бы за дорого - и все это РФ, Газпрому досталось нахаляву. Но и эта халява не вечна. И если тем же немцам не запудрить мозги, то они скоро окажутся перед необходимостью пускать свои деньги на ветер, разведывая, разрабатывая газ в экстремальных условиях, транспортируя его по территории с экстремальными условиями и давая еще свои деньги разворовывать разным авантюристам. Они уже пускают свои деньги на ветер, но дальше будет больше. В то время как за более маленькие деньги решение вопроса у них под боком. Но под боком и не получится никому много украсть.

Объем рынка РФ примерно равен объему рынка Вост.Европы, которую помогают гнобить якобы, что бы иметь доступ с несказанному рынку РФ, типа подразумевая, что рынки Вост.Европы такая малость, что ими можно пожертвовать ради несказанного приза. Но деструктивность и на этом не останаваливается: не просто помогают вредить Вост.Европе (т.е., в том числе, не давая её рынкам вырости еще больше), но и помогая держать РФию в нынешнем состоянии и способе жизни, не дают и рынку РФ рости и усложнять свою структуру.

Вообще, разграбление собственности бывшего СССР, эксплуатация территории бывшего СССР, это крупнейшая афера человечества. И не только по отношению к жителям пост-СССР, но к жителем "Запада". Разграбление и устраивание войн вместо развития территории бывшего СССР вредит всему миру. С этой аферы доход имеет узкая группа людей на территории бывшего СССР и узкая группа людей на "Западе". Всем остальным вред и убыток.

Что бы большинство этого не видело, нужна дымовая завеса. Нужно постоянно держать всех во мнении, что нынешнее положение вещей выгодно, важно и полезно для всех. Поэтому ничего не значащие встречи и бумажки объявляются невероятными достижениями.

Аналитика DARBAZi.INFO | archaeopteryxus

Шановні усі хто сюди прийде!
Один з декількох дійсно серйозних, аналітичних, журналістсько-професійних ЗМІ України, газета "КОМЕНТАРІ", чиїм слоганом є "Знати і розуміти" в поточному номері дає розгорнуту аналітику про наявну в Україні антиукраїнською і прокремлівською по суті п'ятою колоні. У даному матеріалі можна взнати все про всіх внутрішніх ворогів України. Нарешті матеріали про цих ублюдків і зрадників з'явилися у пресі. Сподіваюся, скоро дійде справа і до телебачення. Розкидайте ці посилання максимально по своїх френдах і щоб вони по своїх.

Уважаемые все кто сюда придёт!
Один из нескольких действительно серьёзных, аналитических, журналистско-профессиональных СМИ Украины, газета "КОММЕНТАРИИ", чьим слоганом есть "Знать и понимать" в текущем номере даёт развёрнутую аналитику о имеющейся в Украине антиукраинской и прокремлёвской по сути пятой колоне. В данном материале можно узнать всё про всех внутренних врагов Украины. Наконец-то материалы про этих ублюдков и предателей появились в печати. Надеюсь, скоро дойдёт дело и до телевиденья. Раскидайте эти ссылки максимально по своим френдам и чтоб они по своим.


Пятые колеса пятой колонны
http://www.comments.com.ua/?spec=1
Самое страшное, что может произойти с пророссийскими силами в Украине, — это принятие закона о русском языке как втором государственном. После этого им просто нечего будет обещать своим избирателям

Сегодня все пророссийские силы в Украине идеологически держатся на трех китах — «угнетение» русского языка, «историческая правда» о Второй мировой войне и препятствование вступлению Украины в НАТО. Все эти темы эксплуатируются с 24 августа 1991 года, и пока ничего нового никто не изобрел.

Однако если три года назад главной была тема НАТО, то сегодня на первый план выходит война. И обусловлено это как тем, что в НАТО Украину уже никто не приглашает, так и тем, что Великая Отечественная война — это единственный миф, который до сих пор объединяет все государства бывшего СССР. А тут не за горами и круглая дата — 65я годовщина победы. И, разумеется, следующие полгода будут крайне насыщенными военной тематикой, рассказами о бандеровцах, Сталине и Жукове, герояхподпольщиках, партизанах и т.д. Эту тему наряду с темой русского языка будут усиленно эксплуатировать пророссийские силы.

Между тем следует отметить, что за всей этой идеологической трескотней чаще всего незамеченным остается то, что за последние два года Россия коренным образом изменила тактику ведения идеологических войн в Украине. После поражения на президентских выборах2004 русские довольно активно включились в создание пророссийского пояса на юговостоке Украины. Суть этой тактики заключается в создании абсолютно пророссийских, контролируемых извне облсоветов и советов крупнейших городов. Таким образом, русские разделили две задачи — общеукраинскую и региональную. Иными словами, на следующих местных выборах во всех юговосточных регионах будут создаваться пророссийское большинство или оппозиция, конечная цель которых не имеет ничего общего с задекларированным желанием принять закон о языках.

Разумеется, о сепаратизме сегодня речь не идет. Нынешняя главная идеологическая цель — это укрепление позиций на юговостоке, с тем чтобы в дальнейшем распространить свое влияние на «буферную» Центральную Украину. Есть и экономическая цель — пока на центральном уровне Россия целенаправленно отказывается от услуг украинских машиностроителей, на региональном уровне будет создаваться иллюзия того, что экономический сепаратизм — это исключительно заслуга «националистического» Киева. Параллельно местные власти должны обеспечить главный на сегодня интерес российского бизнеса — приватизацию земли и коммунальной собственности.

В целом же пророссийские политики в Украине, прикрываясь гуманитарными темами, реализуют исключительно экономические планы своих покровителей. Только избиратель об этом ничего не должен знать.


В унисон с Дугиным
ЮРИЙ БЕРЕЗЕНКО
Связь как бы украинского националиста Дмитрия Корчинского и «евразийца» Александра Дугина сейчас крепка как никогда: оба задействованы в одном и том же пиар-проекте, внушающем неизбежность российско-украинской «войны» за Крым

Коновалюк глубокого бурения
ГЕОРГИЙ ЛАРИН
Валерий Коновалюк, судя по официальным документам, никогда не был штатным сотрудником спецслужб, в том числе иностранных. Складывается впечатление, что у него просто хобби такое — подыскивать аргументы, которые Россия может использовать в своих претензиях к Украине

Витренко собирает пророссийских радикалов
Юрий Вишневский
Вместо объединения усилий с коммунистами и другими левыми партиями, «прогрессивные социалисты» готовятся к созданию блока явно выраженной прокремлевской ориентации

Русофилия луганского разлива
Олег Полищук
Роль самого радикального пророссийского политика Луганщины уверенно исполняет председатель облсовета Валерий Голенко — единомышленник и друг одиозного российского депутата Константина Затулина

Игры «патриотов»
ИВАН СЕРГИЕНКО
Несмотря на то что политиков, желающих поиграть в главного радетеля об интересах русских в Крыму, становится все больше, а количество граждан, готовых клюнуть на затасканную приманку, сокращается, партии не меняют ни методов, ни лозунгов, хотя уже неспособны удивить крымского избирателя чем-то новым

История «тихого прагматика»
Андрей Старостин
Нежелание серьезно работать с публичным западным капиталом потому, что куда проще делать бизнес непонятно с кем и как созданными российскими компаниями, для большинства представителей пророссийской деловой и политической элиты Украины уже давно не предмет выбора. Выбор сделан в пользу простоты и традиций

Москалі бомбували Грузію касетними БЧ

ACHTUNG!
нашёл косвенное подтверждение того, что руские бомбили МИРНЫЕ грузинские города КАССЕТНЫМИ БЧ в ракетах "Точка-У"

смотреть тут
neil
posted 25-8-2008 01:08
Originally posted by neil:
Люди, а что это такое?
Цитат:"Описание: Это остатки одной из ракет, которыми российские военные бомбили Гори, Поти, Тбилиси и другие города и села Грузии. Данная фотография сделана в Поти"

ОРДЫНЕЦ: "Точка" (Без кассетной БЧ естественно)
==========


ACHTUNG!
Нашёл косвенное подтверждение того, что мирных жителей грузинского города Цхинвали бомбили российские самолёты.
смотрим тут

Боец разведроты Максим Беляев
- Наш сводный батальон миротворцев стоял в Северной Осетии, - рассказывает разведчик Максим Беляев. – В августе мы должны были заменить другой батальон из миссии миротворцев, располагавшейся в Цхинвале. В Южную Осетию мы двинулись ночью 7 августа. Ближе к полудню 7 августа колонна находилась неподалеку от Цхинвала на объездной трассе. По городу со стороны Грузии уже велся артиллерийский огонь. Осетины огрызались из своих пушек. Навстречу нам от Цхинвала потоком шли женщины, подростки, старики. Затем случилось то, что повергло нас в шок. В небе появились два грузинских самолета в натовской раскраске и начали бомбить колонну беженцев. Осетины разбегались в разные стороны, прятались в канавах и кустах...


Вот российская раскраска


А вот грузинская ("натовская" по мнению этого лжеца и имперского оккупанта)

UKRAINE
К защите независимости страны в случае внешней военной угрозы готовы 68-70% украинцев в возрасте 18-39 лет

RUSSIA
Руслан Саидов: Российская элита абсолютно уверена, что нефтедолларовый «праздник жизни» - это навсегда, что деградировать РФ может сколь угодно долго, что доставшийся от СССР в наследство «ядерный щит» - это навечно, что купив Шредера и Берлускони, Бейкера и Киссинджера, Грэма и Саймса, можно оказывать решающее влияние на политику США и ЕС. Это не так

Блог продовжуе роботу!

Через рік після нападу поганих московітів на мою Грузію я продовжу вести блог
---
Исследование Андрея Илларионова военной агрессии России против Грузии
ВОЙНА ПРОТИВ ГРУЗИИ

Как российское руководство готовило войну против Грузии
Часть 1
Часть 2
Часть 3
Часть 4
Послесловие

Напоминание о бомбежке Цхинвали российской авиацией и российскими "Ураганами"
Уйти все равно придется. Раньше или позже.
Оценки числа погибших российских военнослужащих, сделанные военными
Участие российских миротворцев в агрессии (Андрей Илларионов)
"Туда вошел батальон Северо-Кавказского округа..."
Ложь Клуссманна, молчание "Шпигеля"


Осетин, пытавшихся уехать во время войны из Цхинвали, уничтожила российская авиация


Що чекає Грузію після виходу з СНД?

Росія vs Росія

Сбитый абхазскими террористами гражданский авиалайнер (ВИДЕО)


ТЕМА «Дня»
Парадокси Росії

Володимир РИЖКОВ, лідер Республіканської партії Росії:
— Якщо одним словом охарактеризувати те, що відбувається в Москві, то я б назвав це розгубленістю. З одного боку, заявляється про те, що є план Путіна до 2020 року, який і являє собою стратегію розвитку країни. З іншого боку, в наближених до уряду колах розроблено цілий ряд проектів під керівництвом Ігоря Юргенса, який репрезентує команду Медведєва. У доповіді Юргенса говориться про необхідність модернізації, демократизації Росії. Але еліти не розуміють, який план зараз чинний — план Путіна чи нові плани Медведєва? Так само неясно, що таке модернізація для Росії. Зараз складається таке враження, що урядовці паралізовані. Їм незрозуміло, як приймаються ухвали. З одного боку, всі думають, що людина номер один у країні — це Путін, з іншого боку — що це Медведєв. Зараз всі завмерли в очікуванні змін, але які це будуть зміни, чи підуть вони спокійним шляхом, чи все виллється в конфлікти — наразі сказати ніхто не може.

На мій погляд зараз у Росії відбувається дуже цікавий процес, уряд проводить реакційну, ретроградну політику з опорою на неосталінські ідеологеми великої держави, протистояння Заходу, помаранчевій революції. При цьому суспільство стає все більш європейським і все більш західним. Це товариство індивідуалістів, споживачів, яке прагне до збагачення і насолод, яке дуже любить їздити за кордон, яке не приймає диктату. А держава залишається старою, авторитарною, з неосталінською ідеологією. Тому, як мені здається, надалі лише зростатиме тиск з боку суспільства на владу в бік горезвісної модернізації.

Авторитаризм — це бутність Росії. Країна керується методами пропаганди і поліцейського залякування. Це даність. Але як довго збережеться авторитарна держава і яких форм вона набуде згодом, про це сказати дуже важко.


Володимир КОРСУНСЬКИЙ, головний редактор інтернет-видання «Грани.ru»:
— Влада наразі рухається за інерцією в напрямку, заданому Путіним. Цей рух у бік внутрішньої та зовнішньої конфронтації. Тому в суспільстві відбувається підготовка до точкових вилучень ворогів, до полювання на відьом у російському варіанті. Саме цим пояснюються міфи про те, що Сталін — це успішний менеджер, а всі помилки здійснили його виконавці, які були дурні, злочинні, перекручували його внутрішні вказівки. У міжнародній політиці — це також поки вектор путінський, спрямований на конфронтацію, хоча вже з’явилися деякі перші знаки, що вектор може бути змінено. Наприклад, заява російського МЗС про те, що Росія готова визнати дії миротворців у Косово. Але це поки один із дуже рідкiсних випадків. Сьогодні всередині Росії йде апаратна боротьба між тими, хто обслуговував Путіна, і тими, хто прийшов у команді Медведєва. В останніх, звичайно ж, більше конституційних інструментів у руках. Яка команда виграє, буде зрозуміло восени, зараз поки відбувається перетягування каната. Гадаю, що все ж таки Путін повинен буде піти в тінь. Хоча його прагнення до влади по-дитячому зворушливе і до безглуздого смішне. В інформаційному полі він робить спроби бути другим президентом. На його місці правильніше було б після закінчення терміну відправитися на дачу вирощувати квіти.

Неурядові організації наразі застигли в очікуванні, оскільки в Росії все на 98% залежить від політичного розкладу. Суспільство прислухається й намагається піймати сигнали з Москви, на що потрібно орієнтуватися. За Путіна було задавлено будь-яку громадську ініціативу, якщо вона не ініціювалася Кремлем. Хтось вважає, що й надалі нічого не зміниться, все буде по-путінськи. Хтось вважає, що зміни обов’язково прийдуть.

Зараз у Росії поки діє авторитаризм. Він абсолютно побутовий, прикладний, це авторитаризм підворіття, право сильного, в цьому випадку. Цiєю хворобою вражений весь правлячий клас Росії. Коли в них що-небудь не виходить, вони вважають винними всіх, окрім самих себе. Вони ніскільки не мають сумніву в тому, що вони мають рацію і все роблять правильно. А нічого не виходить через виконавців, які все плутають. Біда вся в тому, що у правлячого класу Росії — манія величі. Для держави це дуже небезпечно, так само надзвичайно небезпечним є це й для сусідів країни.


Микола ПЕТРОВ, член наукової ради Московського центру Карнегі:
— Є велика різниця між тим, куди б хотіли влада і політичні еліти рухати Росію і куди країна насправді рухатиметься. Мені здається, зараз Росія перебуває на зламі й зіткнеться в найближчому майбутньому з цілим рядом серйозних викликів, які значно відрізнятимуть нинішню ситуацію від другого президентського терміну Путіна. Перед лицем цих викликів у політичного режиму буде вибір чи модернізувати себе, чи він просто не зможе впоратися зі всіма проблемами і йому на зміну прийде якийсь інший режим.

Я гадаю, що зрештою йдеться про ускладнення управлінської системи влади. Зараз вона примітизована і не спроможна справлятися з проблемами, з якими стикається країна. У майбутньому Росію також чекає посилення публічності в політиці, посилення конкуренції, загалом — збільшення рівня демократичності.

Я гадаю, що в країни немає достатніх ресурсів для реального повернення та розвитку авторитаризму. Як би цього не хотіла політична еліта, це неможливо. Мені здається, що нижню точку авторитаризму вже дійсно пройдено, і ми бачимо ускладнення політичної системи.

Що стосується суспільства, то тут постійно відбувається підвищення рівня життя, і це багато в чому є причиною активності громадян. Під час другого президентського путінського терміну суспільні реформи не реалізовувалися, хоча на той час вони дозріли і були розроблені. Зараз ситуація докорінно змінюється, і влада змушена буде проводити цілий ряд таких реформ. Результатом буде активізація і велика організованість суспільства. З одного боку, це знадобиться самій владі, адже потрібно буде відновлювати політичні партії, які надто слабкі. З іншого боку, активність буде результатом негативу від реформ, адже частиною громадян деякі реформи досить болісно сприйматимуться.

У майбутньому об’єктивно зростатиме роль неурядових організацій. Ми відходитимемо від декоративної моделі, коли влада створювала і повністю контролювала якісь майданчики на зразок Громадської палати. Неурядові організації нарешті перейдуть до стадії, коли вони будуть впливовими, з’являтимуться і зміцнюватимуться самі.


Гліб ПАВЛОВСЬКИЙ, Фонд ефективної політики, Москва:
— Зараз у нас новий президент, і тому в елітах і в масах зростає ентузіазм з приводу оновлення політики, хоча нічого конкретного наразі не можна роздивитися. Практично всі впевнені, що починається нова доба, ще більш цікава та яскрава, ніж попередня, заснована на тому, що зробив Путін, але така, що йде далі. Наразі важко уявити собі гасло цієї нової доби. У нас багато говорили про оновлення та лібералізацію. Але тепер те, що під керівництвом Путіна було зібрано і сконцентровано, має бути перетворене на передову європейську країну. Ми вже не вирішуємо питання, є Росія чи ні, це питання давно вирішене. Росія повернула собі світові позиції, але тепер вона хоче перетворитися на передову, цивілізовану європейську державу сучасного типу. Навколо цього зараз і збираються сили, навколо цього ведеться боротьба. Адже в нас, звичайно ж, є люди, які хочуть повернути назад, у хаос 90 х, або в радянський застій, або в похмурий авторитарний варіант, якого ми, на щастя, уникли за Путіна, але який був можливий.

Ми впевнені, що в нас буде демократія, оскільки Путін підняв демократію на неймовірні висоти. Це сталося тоді, коли Путін підкорився правилам. Усупереч бажанню більшості людей він пішов від президентства і тим самим перетворив конституцію на священний документ. Говорячи в цілому, Росія, як і Україна, винаходить свою демократію наново. Ми хочемо, щоб вона була європейською, але європейською не з чийогось погляду, а з погляду нас самих. Щоб у себе вдома ми відчували, що господарі ми, а не якісь невідомі сили. У нас немає ніяких унікальних особливостей окрім величини країни і окрім непорiвнюваності величини населення з величиною держави. І тут криється найбільша проблема, адже необхідно шукати нові кадри. Що стосується загрози повернення авторитаризму, то я гадаю, що це неможливо, хоча Росія багато в чому монархічна країна.


Валерій ЧАЛИЙ, заступник генерального директора iм. Центру Разумкова:
— В Росії завершилася побудова так званої керованої демократії, яка, по суті, призводить до дуже жорсткого централізованого режиму управління. Будучи де-юре федеративною державою, Росія все більше наближається до унітарної моделі. Сьогодні ця модель характеризується переведенням усіх конкурентних питань у тіньову сферу. Загалом зовні країна демонструє політичну стабільність, не знімаючи при цьому проблем, які можуть ставитися за кілька років. Окрім того, Росія, по суті, набуває дуалістичної моделі управління за нового президента Медведєва й колишнього президента Путіна. Ця модель поки за інерцією існуватиме впродовж певного часу, але вже за рік серйозно стане питання про єдиний центр управління, що може створити певну конфліктну ситуацію. Для Росії не є традиційними два центри прийняття рішень. І я гадаю, що центр влади однозначно переміститься у Кремль, оскільки Кремль для Росії є сакральним місцем.

Що стосується зовнішньої політики, то тут наявне бажання затвердитися як країна, без якої неможливе прийняття жодного рішення у глобальному контексті. Росія робить певні успіхи в цьому напрямку останніми роками. Проте повернутися до ситуації Радянського Союзу навряд чи вдасться. Зараз Росія концентрує свої амбіції переважно на своїх сусідах, у тому числі Україні, Грузії, таким чином показуючи свою значущість у цьому регіоні. В майбутньому ця тенденція продовжуватиметься. Росія має пройти ще певний період для того, аби зрозуміти, що в сучасному світі партнерство можливе лише в тому разі, якщо є розуміння двома сторонами національних інтересів і бажання йти назустріч партнерам. Що стосується перспектив, то сьогоднішня стабільність Росії не повинна вводити в оману. Я гадаю, в найближчому майбутньому Росія може зіткнутися з серйозними викликами і проблемами, пов’язаними з тим, що та модель, яка будується, створює короткотерміновий ефект і навряд чи дасть позитивний результат у майбутньому. Загроза дестабілізації в Росії, загроза падіння економіки пов’язана з тим, що людський потенціал поступово деградує. В умовах монополізації влади це може призвести до нових викликів, відповіді на які шукатиме нове керівництво Росії.


Олександр СУШКО, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України:
— Росія прямує до того стану, в якому всі проблеми, які є в цій державі, будуть максимально непомітними. Тобто йде процес створення такої системи політико-суспільних відносин, при якій проблеми не вирішуються, ховаються для того, щоб ані суспільство, ані закордонні партнери не бачили виявів цих проблем у повсякденному житті. Тим не менш ці проблеми зберігаються, вони законсервовані. Таким чином, складається враження, що Росія є більш дієздатною і ефективною, ніж насправді. Проблеми, які стояли перед державою і суспільством у 90 ті роки, не розв’язані. Вмайбутньому буде зберігатися видимість благополуччя. Однак коли виникнуть істотні чинники, що порушать рівновагу всередині державної системи, вона може зруйнуватися. Відповідно не має і реальної опозиції. Такої опозиції, яка може не тільки запропонувати перспективи розвитку, а й спробувати перемогти на виборах. Реальна конкуренція за владу відбувається поза суспільним впливом. На певному етапі ця система може виглядати стабільною, але неконкурентний характер політики є міною уповільненої дії. Будь-яка неконкурентна система містить у собі значно більше вад, ніж система, де є змагання. В Росії зберігаються серйозні загрози на середньострокову перспективу. Я думаю, що ці загрози є потужними і стосуються як територіального устрою і проблеми сепаратизму, так і економічної сфери.

№111, четвер, 26 червня 2008


Небезпечна гра Москви та уроки історії
Юрій ЩЕРБАК , Надзвичайний і Повноважний Посол України

Росія vs Росія

Россия: тоталитарный режим, рабски подчиненный царю, строящему новую фашистскую империю ("Даилы Маил", Великобритания)